Після кількох років фінансових потрясінь українці дедалі активніше замислюються про примноження капіталу. Інфляція, коливання валют і воєнна невизначеність зробили звичні інструменти (депозити чи готівку) менш привабливими, тож на перший план виходять альтернативи, що раніше вважалися нішевими.
Найпопулярнішими напрямами останніх років стали державні та корпоративні облігації й сільськогосподарська земля — два інструменти, які об’єднує стабільність, але розділяє природа прибутку.
Облігації: прогнозований прибуток і державна надійність
ОВДП — це класичний борговий інструмент, у якому інвестор фактично кредитує державу. На заміну він отримує гарантоване погашення номіналу та фіксований відсотковий дохід. Саме ця передбачуваність і податкові переваги роблять їх привабливішими за депозити.
На останніх аукціонах Міністерство фінансів розмістило папери з річною дохідністю близько 16,35%, що перевищує середню ставку за депозитами (13–16%). Прибуток за ОВДП звільнений від податків, тоді як банківські проценти обкладаються ПДФО і військовим збором, що фактично “з’їдає” чверть потенційного доходу.
Ще вигіднішими виглядають валютні облігації. Доларові випуски з терміном до півтора року пропонують 4% річних, тоді як депозити у валюті приносять лише 1–2,5%.
Раніше інвестувати в облігації могли лише установи або заможні клієнти, адже мінімальний поріг входу сягав 50–100 тис. грн. Сьогодні ж папери можна придбати навіть за 1 тис. грн через мобільні додатки банків або платформу “Дія”. У результаті інтерес до цього інструменту різко зріс: якщо на початку 2022 року фізичні особи тримали ОВДП на 25 млрд грн, то нині — уже понад 106 млрд грн.
На ринку з’явилися й корпоративні облігації, емітовані приватними компаніями, такими як NovaPay, Novus, AccessFinance чи !FEST Coffee Mission. Вони обіцяють ще вищу дохідність — до 24–28% у гривні та до 8–9% у доларах, але супроводжуються більшими ризиками, адже повернення коштів гарантує не держава, а сам емітент. На відміну від банківських депозитів, тут немає Фонду гарантування.
Земля: ресурс, який не девальвує
Відкриття ринку сільськогосподарських земель у липні 2021 року стало одним із найважливіших економічних рішень останніх років. Саме тоді фізичні особи вперше отримали право купувати до 100 гектарів землі. З початку 2024 року ринок перейшов у нову фазу — участь у ньому дозволена і юридичним особам, а максимальна площа володіння збільшена до 10 тис. гектарів.
Вартість гектара залежить від безлічі факторів — віддаленості від лінії фронту, логістики, родючості, наявності інфраструктури чи агропідприємств поруч. Навіть сусідні паї на одному полі можуть відрізнятися в ціні, якщо один має доступ до дороги, а інший ні.
Попри ці відмінності, загальна тенденція позитивна: від стартових $1 200–1 600 за гектар у 2021 році ціни зросли на 25–30% за три роки. Експерти прогнозують подальше зростання після завершення війни та інтеграції України до європейських ринків. Для порівняння: у Польщі гектар коштує близько €11 000, у Чехії — €8 000.
Крім капітального зростання, земля дає стабільний орендний дохід — 5–8% річних. На державних аукціонах ціна оренди інколи сягала $500–700 за гектар, тоді як приватні угоди рідко перевищують $90. Навіть із цим розривом ринок демонструє високий потенціал — зростання конкуренції за ділянки неминуче підштовхуватиме ціни вгору.
Отже, обидва інструменти мають свої переваги. Облігації приваблюють коротким горизонтом, чіткими умовами й мінімальними ризиками. Земля, навпаки, вимагає довшого часу очікування, але відкриває можливість подвійного прибутку — через оренду та зростання вартості.
Вибір між ними залежить від інвестиційного темпераменту: тим, хто шукає стабільності й передбачуваності, варто дивитися у бік державних паперів; а тим, хто готовий чекати й мислити стратегічно, — у бік українських чорноземів.
