Українська економіка поступово змінює підхід до розвитку промисловості. Якщо раніше значна частина товарів імпортувалася, то сьогодні дедалі більше компаній роблять ставку на створення виробничих потужностей всередині країни. Локалізація виробництва перестає бути лише елементом державної політики та стає довгостроковою бізнес-стратегією для українських і міжнародних інвесторів.
Цю тенденцію підтверджують як активний розвиток індустріальних парків, так і зростання державної підтримки виробників, розширення програм компенсацій та посилення вимог до локальної складової у державних закупівлях.
Індустріальні парки стають центрами нової промисловості
Саме індустріальні парки сьогодні є одним із головних інструментів розвитку виробництва в Україні. За підсумками 2025 року на їхній території вже працюють або перебувають на різних етапах будівництва 37 промислових підприємств. Із них 22 заводи вже введено в експлуатацію, ще 15 продовжують будуватися. Загалом нові виробництва створили понад 3,7 тисячі робочих місць.
Серед напрямів діяльності нових підприємств:
агропереробка;
харчова промисловість;
деревообробка;
меблеве виробництво;
машинобудування;
виробництво будівельних матеріалів.
Кількість самих індустріальних парків також продовжує зростати. Станом на кінець 2025 року до державного реєстру входило 118 індустріальних парків, причому протягом року було створено ще 24 нові майданчики.
Великі міжнародні компанії розширюють присутність
Попри складні воєнні умови, Україна продовжує залучати великих міжнародних виробників. Серед компаній, які реалізують виробничі проєкти або інвестують у локальне виробництво, — Saint-Gobain, Kingspan, Kronospan та Unilever.
Експерти зазначають, що ще кілька років тому тема локалізації переважно залишалася на рівні декларацій. Сьогодні ж вона стала реальною економічною тенденцією, яка визначає інвестиційні рішення бізнесу.
Чому бізнес переносить виробництво до України
На рішення компаній впливають одразу кілька факторів.
По-перше, держава створює стимули для розвитку локального виробництва через компенсаційні програми, розвиток інфраструктури індустріальних парків та політику підтримки українських виробників.
По-друге, геополітичні ризики змушують компанії скорочувати залежність від довгих міжнародних ланцюгів постачання. Локальне виробництво дозволяє швидше реагувати на зміни ринку та мінімізувати логістичні ризики.
Крім того, виробники прагнуть першими зайняти перспективні ніші на українському ринку, поки конкуренція ще не досягла максимального рівня. Подальший розвиток цієї тенденції значною мірою залежатиме від макроекономічної стабільності та валютної ситуації в країні.
Державні програми стимулюють попит на українську продукцію
Одним із драйверів розвитку внутрішнього виробництва стала програма «Національний кешбек».
Станом на березень 2026 року до неї приєдналися:
майже 2 тис. українських виробників;
понад 1,4 тис. продавців;
зареєстровано понад 420 тис. українських товарів.
З моменту запуску програми у жовтні 2024 року українцям уже виплачено 6,7 млрд грн кешбеку, а кількість користувачів перевищила 4 млн осіб.
Машинобудування та агросектор нарощують виробництво
Помітне зростання демонструють і програми компенсації вартості української техніки.
Згідно з даними, за період із грудня 2024-го до листопада 2025 року понад 5,1 тис. аграрних підприємств придбали 8 455 одиниць техніки українського виробництва на суму понад 5,7 млрд грн.
Одночасно значно розширився перелік виробників машинобудівної продукції, яка підпадає під державну компенсацію. Якщо у 2024 році до програми входили 19 заводів, то вже наступного року їхня кількість збільшилася до 44, а асортимент продукції зріс майже утричі — з 447 до 1 208 позицій.
Локалізація стає новим правилом для державних закупівель
Додатковий поштовх розвитку українського виробництва забезпечують зміни у сфері державних закупівель.
У 2025 році очікувана вартість тендерів із вимогою локалізації збільшилася більш ніж удвічі — із 75,6 млрд до 158,7 млрд грн. Водночас кількість закупівель із відповідними вимогами зросла майже на 47%.
У результаті багато імпортерів переглядають власні бізнес-моделі, переходячи від звичайного ввезення готової продукції до організації складання або повноцінного виробництва на території України.
Державні інвестиції запускають приватний капітал
Окрему роль у розвитку промисловості відіграє фінансування інфраструктури індустріальних парків. У 2025 році держава спрямувала понад 900 млн грн на розвиток таких майданчиків, фінансуючи будівництво доріг, електромереж, водопостачання та інших інженерних комунікацій.
За оцінками Міністерства економіки, кожна гривня державних вкладень у розвиток індустріальних парків здатна залучити приблизно 5–6 гривень приватних інвестицій. Саме така модель співфінансування сьогодні розглядається як один із найефективніших механізмів стимулювання нових виробництв.
Отже, Україна поступово переходить від моделі економіки, орієнтованої переважно на імпорт, до розвитку власного виробництва. Індустріальні парки, державні програми підтримки, політика локалізації та зацікавленість міжнародного бізнесу формують основу для появи нових заводів, створення робочих місць і залучення приватних інвестицій.
