Отримання житлового ваучера відкриває можливість придбати нерухомість на вторинному ринку, однак сама програма має чіткі фінансові межі. Сума допомоги, передбачена державою, спрямовується виключно на оплату вартості житла, тоді як усі супутні витрати під час укладення угоди сторони покривають окремо. Про це інформують аналітики порталу “Поверни своє” на своїй сторінці у Facebook.
Йдеться про витрати, які виникають ще до завершення купівлі-продажу або безпосередньо в день оформлення документів. Зокрема, до загального бюджету операції варто включати оплату оцінки нерухомості, нотаріальний супровід, адміністративні платежі, державні збори та податки, передбачені чинним законодавством. Ці витрати не входять до суми житлового ваучера, навіть якщо вартість самого житла не перевищує встановлений ліміт.
Тому покупцям, які планують скористатися ваучером, важливо заздалегідь розраховувати як ціну квартири чи будинку, так й додаткові витрати на оформлення. На практиці саме супутні платежі часто стають тим фактором, який впливає на остаточну вартість угоди.
Окрему увагу слід приділити збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Законодавство передбачає випадки, коли покупець може бути звільнений від його сплати. Це стосується осіб, які вперше купують житло, а також тих, хто перебуває на квартирному обліку.
Щоб скористатися таким правом, необхідно підтвердити свій статус відповідними документами. Серед них — довідка про перебування у черзі на житло, витяг із державного реєстру про відсутність права власності на нерухомість, особиста заява про те, що житло раніше не купувалося, не отримувалося у спадок, дарунок чи приватизацію, а також підтвердження невикористання житлових чеків.
Для продавця угода з використанням житлового ваучера також не скасовує стандартних фінансових зобов’язань. Якщо закон вимагає сплати податків чи інших обов’язкових платежів під час продажу майна, вони здійснюються у звичайному порядку.